Фізична особа може стати учасником правовідносин з різних вікових меж, в залежності від типу правовідносин. Розглянемо кожен з варіантів:
А) З народження: З моменту народження фізична особа набуває правоздатність, тобто здатність мати права та обов'язки. Це означає, що дитина з моменту народження може мати певні права, наприклад, право на ім'я, громадянство, опіку, спадкування тощо. Проте, дієздатність, тобто здатність самостійно здійснювати свої права та обов'язки, приходить пізніше.
Б) З 14 років: У багатьох юрисдикціях, включаючи Україну, з 14 років особа набуває часткової дієздатності. Це означає, що підліток може самостійно здійснювати деякі правові дії. Наприклад, він може самостійно укладати дрібні побутові угоди, розпоряджатися своїм заробітком, авторськими правами на твори тощо. Однак для більш серйозних угод все ще потрібна згода батьків або опікунів.
В) З 16 років: Цей вік є важливим етапом у правовій дієздатності в багатьох країнах. З 16 років особа може самостійно влаштовуватися на роботу, отримувати права водія на певні категорії транспортних засобів, вступати в шлюб за наявності певних умов (наприклад, з дозволу суду) тощо.
Г) З 18 років: Це вік, з якого особа вважається повністю дієздатною. Тобто вона може самостійно без обмежень укладати будь-які угоди, голосувати на виборах, нести повну відповідальність за свої дії згідно з законом, тощо. Це вік повноліття, коли людина стає повноправним учасником усіх правовідносин.
Таким чином, фізична особа може бути учасником правовідносин з народження, проте її можливості щодо самостійної участі в таких відносинах розширюються з віком, досягаючи повної дієздатності з 18 років.