Сила земного тяжіння, або гравітація, є фундаментальною силою, яка діє між всіма об'єктами, що мають масу. Вона проявляється в багатьох природних явищах, деякі з яких наведено нижче:
Падіння тіл: Усі об'єкти на поверхні Землі падають вниз під дією гравітації. Це явище було вперше математично описане Ісааком Ньютоном, який сформулював закон всесвітнього тяжіння.
Припливи і відпливи: Гравітаційна взаємодія між Землею та Місяцем, а також Сонцем, викликає припливи і відпливи в океанах. Це явище пояснюється тим, що гравітація Місяця притягує воду на Землі, створюючи припливні "горби".
Орбіти планет: Планети, включаючи Землю, рухаються по орбітах навколо Сонця завдяки гравітаційному притяганню. Гравітація забезпечує зв'язок між тілами в космосі, утримуючи планети на їхніх траєкторіях.
Атмосферний тиск: Гравітація утримує атмосферу Землі, запобігаючи її розсіюванню в космос. Атмосферний тиск і кліматичні явища, такі як вітер та дощ, також залежать від гравітації.
Гравітаційна диференціація: У процесі формування планет важчі елементи під дією гравітації "осідають" ближче до центру планети, тоді як легші елементи залишаються ближче до поверхні. Це явище визначає структуру планет.
Гравітаційне лінзування: У космології гравітація масивних тіл, таких як галактики, може викривляти світло від об'єктів, що знаходяться позаду них. Це дозволяє астрономам спостерігати об'єкти, які б інакше були невидимі.
Сейсмічна активність: Гравітація впливає на рухи тектонічних плит, які можуть викликати землетруси. Хоча основною причиною є внутрішні процеси в мантії Землі, гравітаційні сили також відіграють роль.
Сила земного тяжіння є однією з ключових сил, що формують та підтримують структуру і динаміку природних систем на Землі і в космосі.